Від жінок-президентів зиск матиме вся Америка

Конфлікт між Туреччиною і курдами в північному Іраку, ситуація в Росії, а також президентські вибори в Аргентині – ці теми порушують на своїх сторінках європейські газети. Почнемо з обрання нового аргентинського державного лідера. Швейцарська газета Tages-Anzeiger пише:

Крістіна Кіршнер і Хілларі Клінтон мають одну спільну рису: половину життя вони прожили в шлюбі з президентами, а тепер і самі хочуть обійняти найвищу державну посаду. Кіршнер досягла своєї мети. Як перша аргентинська жінка-президент, вона вже безперечно ввійде до підручників історії. Знайти своє місце в історії прагне й Хілларі Клінтон. Якщо через рік вона справді потрапить до Білого дому, а нині все виглядає саме так, тоді дружба між обома жінками піде на користь Америці, причому всій Америці - як Північній, так і Південній, - вважає швейцарська газета Tages-Anzeiger.

А тепер про конфлікт між Туреччиною та курдами в північному Іраку. Німецька газета Reihnpfalz радить:

Анкара не повинна все ставити виключно на військову карту. Допомогти може негайна програма економічного розвитку регіону, де проживають курди. Людям слід дати перспективу майбутнього. Врегулювати ситуацію допоможе й будівництво шкіл та лікарень. Залучення курдської партії DTP до розв’язання проблем у східній Анатолії, теж може піти на користь. Треба робити для ізолювання екстремістів з Курдської робітничої партії, й водночас слід продемонструвати більшості курдів, що перспективу вони можуть мати тільки в демократичній Туреччині. Така стратегія призведе до більшого успіху, ніж вивід на передові позиції танків й артилерії, - переконана німецька газета Reihnpfalz.

І ще один коментар на цю тему з німецької преси. Газета Münchner Merkur намагається знайти відповідь на запитання, чому уряд у Багдаді не поспішає активно боротися з курдськими екстремістами, які знайшли собі притулок у північному Іраку:

Анкара досі не вважала за потрібне попіклуватися про якусь компенсацію для курдів – народу без простору для життя й без надійної батьківщини. Зовсім інакше виглядають справи в Іраку. Там курдські території дістали статус автономного регіону. Нині це єдина безпечна й спокійна частина посередині країни, яку роздирає війна. Цим також пояснюється й те, чому уряд у Багдаді, де представлені також курди, досі утримувався від рішучих кроків спрямованих проти екстремістів з Курдської робітничої партії, які в автономному регіоні мають свою найголовнішу базу, - читаємо в німецькій газеті Münchner Merkur.

Австрійська газета Der Standard пише про роль США, яку вони можуть відіграти в цьому конфлікті:

Сполучені Штати Америки – єдина країна, яка може щось зрушити з місця в цій небезпечній грі. Але перед Вашингтоном, як завжди, постала класична дилема: два його союзники – Туреччина й курди в північному Іраку вчепилися одне одному в волосся. Кому Білий дім повинен допомогти? США ризикують посваритися з турецьким союзником і втратити таким чином тилове прикриття. З іншого боку, розколу Іраку й створення самостійної курдської держави не бажають ані турки, ані американці, - наголошує австрійська газета Der Standard.

І на завершення – коментар зі швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung, яка пише про ситуацію в Росії:

Можна було б сміятися, якби не було так гірко. Не минуло й двадцяти років після розвалу Радянського Союзу, а в Росії знову відчувається дефіцит свободи. Єльцин і Горбачов були єдиними російськими державними лідерами, які добровільно віддали владу. Країну вони залишили в найвільнішому в її історії стані, хоча формально до справжньої демократії було ще далеко. Путін навіть не думає добровільно йти у відставку. Попри конституційні обмеження перебування при владі, він хоче зберегти важелі правління в своїх руках. За час його правління Росія фактично дедалі більше нагадує стару автократію, - підсумовує швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung.

Огляд преси підготував Володимир Медяний