Займатись спортом – шкодити здоров’ю?
7 грудня 2011 р.Deutsche Welle: Професор Фробьозе, у ЗМІ завжди повторюють: спорт – це здоров'я. Каси медичного страхування заохочують заняття фізкультурою та спортом преміями. З іншого боку, ми знаємо про травми футболістів, стрибуни на лижах мають синдром недоїдання, марафонські бігуни страждають на артрози, в силових видах спорту, знову ж таки, є ризик для серця. То що ж вважати правдою: спорт – це здоров'я чи ні?
Інґо Фробьозе: Існує крилатий вираз: «Спорт – це смерть, а масовий спорт – масове убивство» (нім. «Sport ist Mord und Breitensport ist Massenmord»). В цьому, безперечно, щось є, адже під час занять спортом люди дуже перебирають. Я гадаю, ми надто виснажуємо свій організм, коли даємо йому надмірні фізичні навантаження у спорті. Спорт, по-перше, є дуже професіоналізованим, по-друге – його інтерпретують як життєву необхідність – а часто все навпаки.
Багато людей перегинають палицю, здобувають своєму організму нові болячки, не відчуваючи, чого саме він потребує. Я дуже критично ставлюсь до того, що відбувається сьогодні, і до негативного розвитку спорту.
DW: Професор Вільдор Гольманн якось сказав, що тричі на тиждень по півгодини спорту – це достатньо, щоб залишатись здоровим. Цей постулат зберігає актуальність сьогодні?
Інґо Фробьозе: Такі рекомендації були актуальними 10-15 років тому. Сьогодні ми від них відходимо. Ми знаємо, що не можуть змусити себе займатись спортом 75 відсотків людей, тому що у них немає бажання, для них це зайве напруження організму, якого вони не хочуть.
Відповідно, ми радимо: потрібно щонайменше п'ять разів фізичної активності на тиждень по 30 хвилин. Цю активність не треба розуміти як спорт. Поїхати на роботу на велосипеді, зробити невелику прогулянку в обідню перерву, попрацювати на городі, отримати "порції руху" в робочому кабінеті. Клітина організму не може розрізнити, займаюся я "скандинавською ходою" у лісі чи їду на велосипеді на роботу. Вона лише знає: мій господар у дорозі, і, відповідно, виробляє енергію. Найважливіше – інтегрувати фізичну діяльність у своє повсякдення. Якщо я займаюсь спортом тричі на тиждень увечері, то все одно маю 165 годин неактивності. Це наша велика проблема, яку ми повинні взяти під контроль. І в цьому спорт, на жаль, не особливо допомагає.
Інтерв'ю провів Тобіас Ельмайєр
Редактор: Євген Тейзе