Скандал у Німеччині: свобода преси під загрозою?

Свободу преси в Німеччині захищає конституція. Журналістам дозволено майже все. Майже. Це означає, що співробітників ЗМІ теж може бути притягнуто до відповідальності, якщо вони порушать закон.

Останнім часом почастішали випадки, коли журналістів підозрювали ні багато, ні мало в причетності до розголошення державної таємниці. Речник Німецької спілки журналістів Гендрік Цернер констатує:

„Слідчі органи тепер стали менше церемонитися з пресою. Свобода преси, на жаль, втратила ту вагу в суспільстві, яку вона повинна була б мати. Скандал нинішньої ситуації в тому, що це дозволили депутати Бундестагу”.

Журналістів інформували депутати?

Наприкінці тижня стало відомо, що прокуратура розслідує проти журналістів і депутатів Бундестагу за підозрою в розголошені й причетності до розголошення державної таємниці. Приводом стало звернення депутатів зі слідчої комісії, що займається діяльністю федеральної служби зовнішньої розвідки БНД. Депутатів непокоїло, що секретні матеріали цієї спецслужби, зокрема такі, що стосувалися терористичної діяльності, періодично з’являлися в пресі. Тобто хтось із колег-політиків, очевидно, передавав закриту інформацію пресі. Говорить Зігфрид Каудер, голова слідчої комісії Бундестагу:

„Слідча комісія Бундестагу з питань БНД раптом стала нагадувати швейцарський сир з його численними дірками. Про секретні матеріали можна було більше прочитати в пресі, ніж почути на засіданні комісії”.

Опозиційна Ліва партія саме в цьому бачить скандал. Депутат Петра Пау критикує, що німецький уряд приховує від Бундестагу важливу інформацію. Журналісти, каже Пау, відкрили цю інформацію громадськості, тому їх за це треба не карати, а похвалити.

Журналісти, їхні видання та опозиційні політики виступили єдиним фронтом проти розслідування, назвавши його спробою залякати журналістів та тих чиновників, які надають їм суспільно важливу, але засекречену інформацію.

„Багато галасу ні про що”

Але сильно переживати з приводу розпочатого проти них розслідування журналістам не треба. Говорить редактор „Зюддойче цайтунг” Ганс Лайендекер, один із 17 журналістів, проти яких ведеться слідство:

„Ви подивіться, що вони сьогодні називають секретною інформацією. У справах навіть порожні сторінки засекречені, вирізки з газетних статей, які я сам написав. Тобто це багато галасу ні про що”.

Представник медіа-профспілки Гендрік Цернер теж не очікує суду:

„Я очікую, що справу буде закрито. До висунення звинувачення не дійде. У нас уже було понад 180 схожих випадків, що так закінчувалися. Немає жодного прикладу, щоб журналіста було за це засуджено”.

Рівно півроку минуло відтоді, як Федеральний конституційний суд став на бік свободи преси у схожій справі. Тоді йшлося про обшуки у редакції журналу „Цицеро”. Поліція намагалася знайти інформантів у лавах спецслужб, які надавали журналістам секретну інформацію. Конституційний суд постановив, що проти журналістів не може вестися слідство лише заради того, щоб виявили „дірку” у лавах спецслужб.

І все ж таки парламентська опозиція пропонує ще посилити захист журналістів. Депутати від Лівої партії та Вільної демократичної партії пропонують записати в Кримінальному кодексі, що журналістів не може бути притягнуто до відповідальності за розголошення державної таємниці.

Роман Гончаренко