9 травня в Києві

9 травня в Києві відзначали прихильники різних політичних сил та орієнтацій. Червоні прапори та смугасті помаранчево-чорні стрічки біля Монументу невідомому солдату в центрі Києва мирно співіснували з синьо-жовтою символікою та українською альтернативою георгіївським стрічкам - зображеннями червоних маків.

Своєрідний парад цього дня відбувся за участі колони з десяти бронетранспортерів, що їздили містом під державними прапорами. Щоправда зовсім без інцидентів день не минув: як повідомляється, міліція та бійці Самооборони Майдану зупинили біля місця святкування автомобіль зі зброєю та боєзапасами, а в кабельній мережі зв'язку біля телевізійної вишки сталась пожежа, що спричинило двогодинну паузу в ефірному мовленні національних телеканалів.

Пошук альтернативи

Цього року в Києві не було помпезних парадів та маніфестацій. 9 травня спробували перетворити на день пам'яті та жалоби за загиблими в Другій світовій війні. Ще напередодні пізно ввечері до Вічного вогню поклали квіти та запалили лампадки міністр культури України Євген Нищук, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та міністр молоді та спорту Дмитро Булатов. До цієї акції, що мала назву "Перша хвилина миру", приєдналися бійці Національної гвардії, Самооборони Майдану та ще кілька сотень киян.

На відміну від традиційного радянського свята, учасники цього заходу згадували всіх українців, що полягли в боротьбі з нацизмом у складі Червоної армії, Української повстанської армії та армій країн-союзників Антигітлерівської коаліції. Позаяк мир у Європі, згідно з історичними свідченнями, настав після підписання акту про капітуляцію Німеччини восьмого травня 1945 року о 23 годині. Акція "Перша хвилина миру" також завершилась відразу після 23 години виконанням гімну Європейського Союзу - прелюдії до "Оди до радості", четвертої частини дев'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена.

Гібридне святкування

Натомість більшість ветеранів Другої світової війни прийшли до Монументу невідомому солдату дев'ятого травня. Першими їх привітали всі колишні президенти України, за винятком Віктора Януковича, а також нинішній виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов. Під час цієї церемонії пролунало п'ять військових салютів.

Після них квіти до монументу поклали кілька сотень активістів Партії регіонів під партійними та державними українськими прапорами. Нечисленну партійну делегацію очолювали депутати-регіонали Нестор Шуфрич та Вадим Новінський. Вони прикрасили свій одяг гібридом зі смугастих георгіївських та синьо-жовтих стрічок. Як пояснив журналістам Новінський, кольори України є визнанням внеску українців "у Велику Перемогу", а георгіївські кольори - даниною шани воїнам-червоноармійцям.

Ностальгія за радянським минулим

За колонною Партії регіонів до монументу підійшли люди під червоними знаменами зі хрестами та іконами та хоругвами на чолі. Вони співали псалми та вигукували здравиці на честь "радянського народу-переможця". Демонстранти, що називали себе прихильниками лівих партій, несли в руках гасла із закликами "Сучасний фашизм не пройде!" та "Не простимо Одеську Хатинь!".

Частина цих людей активно демонструвала свою неприязнь до людей з українською символікою. Один з них вимагав від ветерана, якого онуки привезли на місце святкування на візку, щоби він скинув синьо-жовтий прапорець і намагалися вручити йому червоний прапор та причепити георгіївську стрічку. Кілька десятків людей взяли участь у виконанні караоке з радянських воєнних пісень. Їм роздавали папірці зі словами, бо більшість вже встигла їх забути.

Хто тепер ветерани?

Один з присутніх орденоносців у військових строях, що виглядав років на 60-65, представився кореспондентові DW, як "ветеран Великої вітчизняної війни". Водночас він визнав, що не був учасником бойових дій. "Фронтовиків, що воювали, лишилося дуже мало", - сказав співрозмовник. На прохання пояснити, чому він в такому разі називає себе ветераном і скільки йому було років в часи Другої світової війни, відставний військовий мовчки вказав на свої численні нагороди і відмовився продовжувати розмову.

"Якби ваша преса не брехала, якби бандерівці при владі не переписували історію, всі би знали про Велику Перемогу і тут зараз були би мільйони!", - гарячково доводив літній чолов'яга. У руках він тримав червоний прапор із серпом і молотом. Його одноліток із синьо-жовтими стрічками на одязі переконував його, що Радянський Союз уже в минулому, якого не повернеш. Дискусії між прихильниками різних ідеологій та історичних версій рясно спалахували навколо Монументу, але жодних бійок помічено не було.