Чи виведе Росія свої війська з Сирії і до чого тут Лівія?
19 грудня 2024 р.
Усе виглядає на те, що військово-політичне керівництво Росії вирішило вивести частину своїх військ із Сирії. За даними ЗМІ та джерел серед військових, РФ частково переправила свою протиповітряну оборону (ППО) та іншу військову техніку до охопленої громадянською війною Лівії, в якій Москва підтримує очолюваних генералом Халіфою Хафтаром противників міжнародно визнаного уряду. Цю інформацію, зокрема, подає інформагентство dpa з посиланням на колишнього офіцера поваленого режиму Асада в Сирії. Її підтверджує також базований в Лондоні Сирійський центр моніторингу прав людини, який спирається на мережу інформантів в країні.
OSINT-аналітики, які працюють з даними з відкритих джерел, вивчаючи супутникові знімки й відстежуючи в режимі онлайн зміни в повітряному русі, вже раніше повідомляли про переміщення російських військ на їхніх сирійських базах після повалення режиму давнього союзника Москви, сирійського диктатора Башара Асада, що стався майже два тижні тому. Приміром, вони зафіксували бойові вертольоти й далекобійний зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) С-400, частково розібрані для подальшого транспортування військово-транспортними літаками, а також людей з валізами, які чекали на від'їзд, і військово-транспортні літаки, що завантажувалися.
Крім того, 11 грудня, за два дні до падіння режиму Асада, кораблі російського флоту залишили сирійську базу. Російські офіційні особи досі заперечували, що їхні війська залишають Сирію. Під час пресконференції в четвер у Москві президент Росії Володимир Путін сказав, що Росія перебуває в контакті з "усіма групами", які контролюють ситуацію в Сирії. За його словами, більшість із них виступають за збереження російських військових баз. Крім того, Москва, як сказав Путін, зробила відповідну пропозицію тимчасовому уряду в Дамаску, яке формує радикальне сунітське ісламістське угрупування "Хайят Тахрір аш-Шам" (ХТШ), що очолило наступ, котрий призвів до повалення режиму Асада.
Дотепер Росія утримувала дві важливі військові бази в Сирії - військово-морську базу в Тартусі, що існує з 1971 року, і авіабазу "Хмеймім", створену у 2015 році. База в Тартусі є єдиною офіційною військово-морською базою Росії за межами колишнього Радянського Союзу, і російська присутність там зростала до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році з метою "протидії, стримування і моніторингу будь-яких операцій НАТО в Середземному морі", як нещодавно зазначив у своєму аналізі американський Інститут вивчення війни (ISW).
Натомість авіабаза "Хмеймім" слугує логістичним та перевальним пунктом для російських дій в Африці та перейшла під російський контроль невдовзі після того, як Росія вступила в громадянську війну в Сирії. Росія допомагала Асаду придушувати загони антиурядових повстанців, а дії російської авіації, ймовірно, переломили свого часу перебіг війни на користь Асада. Але з середини грудня Сирією керують люди, проти яких росіяни до цього воювали.
Поки що як ХТШ, так і Росія поводяться вкрай прагматично й ведуть перемовини, розповів DW Нанар Хавач, старший аналітик з питань Сирії в Міжнародній кризовій групі (ICG) - незалежній організації, що займається запобіганням війнам й конфліктам. "Зараз Росія діє під захистом ХТШ, сили ХТШ охороняють російські конвої, що прямують до військово-морської бази й авіабази, - пояснив він. - Але нам також варто пам'ятати, що Росія відігравала вкрай помітну і вагому роль у боротьбі проти ХТШ". Через це майбутня військова присутність Росії в Сирії може бути проблематичною.
Росіяни планують переміщення своїх сил до Лівії?
Крім того, що Росія, очевидно, виводить цінну військову техніку з Сирії, за словами аналітиків, вона також призупинила експорт пшениці до цієї країни. Протягом останніх років РФ була її основним постачальником. ХТШ також раніше відмовилася від російських пропозицій гуманітарної допомоги. Експерти також кажуть, що те, куди врешті-решт потраплять російські військові кораблі з Тартуса, може показати майбутні військово-політичні плани Москви в регіоні. Особливо якщо ці кораблі попрямують до лівійського порту Тобрук.
На думку Джалеля Харчауї, політолога й експерта з питань Лівії в британському Королівському інституті об'єднаних збройних сил (RUSI), незалежно від того, залишаться росіяни в Сирії чи підуть, є певні незаперечні факти, які змінять їхні дії в Сирії, сказав він DW.
"Вони ніколи не зможуть жити з таким же рівнем комфорту, безпеки та впевненості, як раніше, - сказав Харчауї. - Їм буде важко гарантувати власну логістику, електропостачання, забезпечення водою та їжею. Вони також знають, що для утримування військової бази (за кордоном. - Ред.) потрібна певна приязність з боку суспільства, яке оточує, а також з боку держави в плані обміну розвідданими. Усе це зараз втрачено". Вольфрам Лахер (Wolfram Lacher), старший науковий співробітник і експерт з питань Лівії в Німецькому інституті міжнародних відносин і безпеки, так само згоден з тезою, що поки що зарано робити якісь припущення. "Наскільки я можу судити, ми поки що не бачимо прямого руху між сирійськими базами й Лівією, - сказав він. - Але очевидно, що в міру того, як сирійські бази стають дедалі нестабільними, важливість Лівії зростає".
Лівія вже й раніше ставала дедалі важливішою для Росії, зазначають Лахер і Харчауї. Раніше британське видання The Telegraph повідомило, що Росія провела реконструкцію злітно-посадкових смуг і посилила периметр оборони на лівійських авіабазах, побудувала нові споруди та доставила туди озброєння.
Росіяни в Лівії - загроза для НАТО
З 2014 року Лівія розділена навпіл, на сході та заході країни діють уряди, що протистоять один одному. Визнана ООН адміністрація, відома як Уряд національної єдності, контролює ситуацію на заході, а її суперник - розташована в Тобруку Палата представників - тримає під контролем схід. Цей другий уряд підтримує колишній польовий командир, а нині політик Халіф Хафтар, який контролює різноманітні збройні угруповання в цьому регіоні.
У різний час протягом останнього десятиліття кожен з двох конкуруючих урядів намагався повалити інший, але безуспішно. Наразі конфлікт зайшов у глухий кут, що породило хитку ситуацію в плані безпеки.
"Протягом останніх кількох років ці лівійські угруповання перебувають у патовій ситуації, яка утримує країну від великого конфлікту, але це значною мірою залежить від (...) двох іноземних держав зі значними військовими силами на місцях - Росії і Туреччини", - написав минулого тижня Фредерік Вері, старший науковий співробітник Близькосхідної програми Фонду Карнегі за міжнародний мир. "Падіння Асада ... може вплинути на цю крихку рівновагу", - припускає він і стверджує, що заморожений конфлікт у Лівії потенційно може піти тим же шляхом, що і в Сирії, і знову вилитися в повномасштабний конфлікт. І тут роль може відіграти Росія. Якщо Росія переконає Хафтара дозволити їй створити базу для більш постійної присутності в Лівії, це стане серйозним викликом для НАТО, вважає він.
"Росіяни вже кілька років хочуть мати військово-морську базу в Лівії, і головна мета американської політики в Лівії протягом останніх двох років - не допустити цього", - пояснив Лахер. "Досі Хафтар завжди намагався врівноважити різних іноземних прихильників один проти одного, щоб не потрапити в залежність від одного. Тому нинішні події ставлять Хафтара в дуже скрутне становище", - додав цей експерт. Натомість Харчауї каже, що, на його думку, ще занадто рано говорити про те, що станеться, але представив два правдоподібних сценарії. За одного з них росіяни залишаються в Сирії, але тоді все стає для них більш незручним, дорогим і трудомістким, сказав він. "Їм просто доведеться рахуватися з витратами, але це досі приблизно те саме, що було завжди", - сказав він у коментарі DW.
За іншим сценарієм, Хафтар дає Росії дозвіл дедалі міцніше закріпилася в Лівії. Тоді певні сили, приміром, у НАТО, які виступають проти закріплення Росії в Лівії, можуть організувати диверсії або навіть вишколювати бойовиків, які виступають проти Хафтара. "Це буде поступово, м'яка переломна фаза. Це не буде феєрверком, - підсумував Харчауї. - Але цілком можливо, що потім ми озирнемося назад і скажемо: "Справді, Хафтар зробив помилку, сказавши "так" росіянам, і справді, все це почалося з падіння Асада".