Планування і відповідальність. Що не так із фортифікаціями
27 грудня 2024 р.
"Із 24 лютого я пройшов усі напрямки, де ми відповідали саме за фортифікаційне обладнання. Ніяких кричущих проблем не було і на даний момент немає", - таку заяву нещодавно на брифінгу зробив Володимир Гусар, заступник начальника управління інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ.
З цими словами не згодні військові, які тримають оборону на Покровському напрямку, та народні депутати з профільної комісії, які оглядали укріплення і досліджували їхній бюджет. Комісія була створена у травні цього року - після прориву армії РФ на півночі Харківської області. Тоді з'ясувалось, що частина фортифікаційних споруд була недобудована.
Про які проблеми із фортифікаціями говорять військові та нардепи та чи розслідують ці випадки правоохоронці - у статті DW.
Протитанкові рови і спостережні пункти
"Таке враження, що лінії оборони будують не для нас, а для противника", - на умовах анонімності говорить DW військовослужбовець однієї з бригад, яка воює на Покровському напрямку. Там боєць побачив укріплення, які, на його думку, були зроблені "як книжка пише" - без урахування потреб піхотинців та змін у наступальній тактиці армії РФ. За його словами, у кінці літа ціла рота росіян спустилась у рів, який мав стримувати танковий наступ, пройшла із одного населеного пункту в інший та окупувала його.
Йдеться про другий рубіж оборони, за який відповідає Командування Сил підтримки ЗСУ і Державна спеціальна служба транспорту - формування при міноборони. Перший рубіж, безпосередньо на лінії фронту, власними силами обкопують і тримають піхотинці. Змушені відступати, вони опиняються на другому рубежі та нерідко відчувають недоліки в його облаштуванні. Натомість за третій рубіж відповідають уже цивільні - обласні військові адміністрації та їхні підрядники, які мають змогу будувати укріплення на значній відстані від фронту.
Військовий із Покровського напрямку описує лінію укріплення на другому рубежі як протитанковий рів, колючий дріт та окоп для піхоти. "Зі спостережними пунктами по два метри у висоту, - обурюється боєць. - Просто серед поля. Не в посадці, не за посадкою, а перед посадкою, з боку противника".
Місцями рови завузькі - що дає змогу танку проскочити його, в інтервʼю DW зауважує нардеп Дмитро Разумков (позафракційний), який оглядав укріплення на третьому і другому рубежах під час роботи тимчасової спеціальної комісії при Верховній Раді. За його спостереженнями, деякі траншеї завузькі - там боєць у зимовій формі буде змушений пересуватися боком. Крім того, у багатьох позицій відсутній актуальний нині захист від дронів, додає Разумков.
Розташування фортифікаційний укріплень
Нардеп має питання і до розташування фортифікаційних укріплень. "Приїжджаєш, дивишся - класний укріп. Пів кілометра в бік - такий самий класний укріп. Ще 800 метрів - ще класний укріп. А потім 5 кілометрів - і нічого немає, - констатує Разумков. - Ворог не піде в лоб на укріпи, він піде повз них, проб'є прогалину і буде оточувати ці укріпи, і з них будуть виходити наші військові".
Деякі військові, з якими говорила DW, повʼязують інтенсивне просування росіян на Покровському напрямку з тим, що за Авдіївкою не було добре облаштованих укріплень. Водночас лінії оборони не завжди можуть стримати наступ, апелюють інші військові, адже на успіхи росіян на полі бою впливає ціла низка факторів.
"Мають бути і рови, і "зуби дракона", і підготовлені позиції для артилерії та бронегруп. Для пілотів - позиції на певних панівних висотах, - в коментарі DW каже військовослужбовець однієї з бригад, яка вийшла із Покровського напрямку. - Має бути комплекс робіт - і тоді буде результат".
Адаптація укріплень до змін на фронті
Опитані DW військові сходяться на тому, що підхід до побудови фортифікацій має щоразу змінюватися - відповідно до ситуації на фронті. Крім того, українське військо має вчитись у противника, вважають бійці. "Я дивився репортаж росіян з Курської області. Там тунелі - до восьми метрів углиб, цілий лабіринт під землею, - каже військовослужбовець із Покровського напрямку. - Так само в них було на Херсонському напрямку. Я брав участь у звільненні Херсона і пройшов їхні позиції".
Нардеп Дмитро Разумков вважає, що підхід до побудови фортифікацій змінюється, проте досить повільно. "Коли я вперше їхав на Запорізький напрямок, там стояли бетонні укріплення, по три метри над землею. Хіба в танку будуть дурні сидіти і не побачать цей укріп? Але тепер почали будувати укріпи, опускаючи їх максимально низько", - каже Разумков.
"Ми все робимо для того, щоб оперативно реагувати на зміну тактики, яку застосовує противник", - у свою чергу говорить Володимир Гусар із Командування Сил підтримки ЗСУ. Він наголошує, що жодні фортифікації не будуються без рішення військових. За його словами, це відбувається відповідно до плану, затвердженого "відповідними керівниками та командирами". "Планування іде як зверху до низу, але основне - знизу до верху", - додає Гусар.
Читайте також: "Де тонко, там і рветься". Чому РФ просувається на Донеччині
Планування і утримання фортифікаційних споруд
Водночас головний висновок, якого дійшли нардепи за пів року роботи профільної комісії, стосується відповідальних за планування фортифікацій. "Немає однієї людини або однієї структури", - каже Дмитро Разумков. Виділені на фортифікації гроші розподілили між усіма учасниками - обласними військовими адміністраціями, Державною спеціальною службою транспорту і Командуванням Сил підтримки ЗСУ.
"Відбувається так, цей шматочок будують одні, цей - вже інші, - пояснює нардеп. - Плюс, практично всі фортифікації, які сьогодні збудовані, не передані. Тобто ви будуєте, вам лишається ще 3-5%, але ви їх не виконуєте. Перевірити, чи ви не вкрали, теж не можна. Бо ви завжди можете сказати: у мене ще 3%, я добудую". За словами Разумкова, подібна ситуація відбувається майже в усіх обласних адміністраціях, що беруть участь у побудові фортифікацій.
Нардепи звертають увагу на ще одну проблему - відсутність відповідальних за утримання укріплень. "Я наведу приклад однієї фортифікаційної споруди. Я був під час її будівництва у червні цього року. Потім - у вересні. Це хороша позиція - бетонні укріплення, гарний сектор обстрілу. Але в траншеях - уже по коліна сміття. Просто місцеві викидають, - розповідає Разумков. - А ще можуть зняти деревину, геотекстиль, метал - були й такі прецеденти".
Законопроєкт про Державну спеціальну службу транспорту
Організацією будівництва фортифікацій та їхнім утриманням має займатися одна структура, зробили висновок нардепи, які працювали в комісії. У кінці грудня вони оприлюднили звіт про свою роботу та законопроєкт про Державну спеціальну службу транспорту. "Цей законопроєкт відповість на питання, хто є суб'єктом відповідальності у питанні фортифікації", - в інтервʼю DW каже голова комісії Олександр Бакумов (фракція "Слуги народу"). На думку авторів законопроєкту, Державна спеціальна служба транспорту, яка "продемонструвала найкращі практики у побудові фортифікацій", має відповідати за другий і третій рубіж.
Підбиваючи підсумки роботи парламентської комісії, Бакумов звертає увагу, що вона є спеціальною, а не слідчою. "Якби ми були слідчою комісією, ми б встановлювали і досліджували певні порушення, надавали би їм політико-правову оцінку, - каже Бакумов. - А спеціальна комісія фактично виступає як головний комітет у цій сфері і відповідальна за законодавче забезпечення цього процесу".
Тож тепер нардепи планують створити слідчу комісію - аби виявити факти неефективного використання бюджетних коштів та можливого саботажу.
Відсутність кримінального покарання
DW звернулась до Офісу генпрокурора із проханням надати коментар щодо стану кримінальних проваджень, відкритих за фактами порушень законодавства у процесі облаштування фортифікацій, окремо - щодо травневих подій на півночі Харківської області. Тоді з'ясувалось, що частина укріплень була недобудована, а деревина - ймовірно, куплена за завищеними цінами. Проте Офіс генпрокурора, відповідаючи на запит DW, лише написав: "Відомості щодо розслідування кримінальних правопорушень за об’єктом злочинного посягання, зокрема, розкрадання державних коштів у сфері будівництва оборонних укріплень, не виокремлюються".
Читайте також: Наступ РФ на Харківщині: що сталося з фортифікаціями?
Водночас відповідь правоохоронців на подібний запит міститься у звіті спеціальної парламентської комісії, яка оглядала укріплення. Так, за даними Офісу генпрокурора, наразі відкрито 40 кримінальних проваджень, у яких " досліджуються обставини повноти виконання робіт, вартості придбаних будівельних та інших матеріалів, а також питання використання бюджетних коштів" обласними адміністраціями. "Досудове розслідування триває, особам про підозру поки не повідомлено", - йдеться у відповіді. На думку Разумкова, відсутність підозр та, тим паче, вироків у цих справах є великою проблемою - адже на це є запит у суспільстві, зокрема серед військових.
"Оборона держави - це не тільки фортифікація, - у свою чергу додає Олександр Бакумов. - Якщо не буде підготовленого військовослужбовця, який оснащений зброєю і яким нормально керують, якщо не буде підтримки артилерії, авіації, то в ці фортифікації ніхто ніколи не стане. Вони будуть порожні або переходитимуть до ворога. Ми можемо перерити всю державу, але це не вирішить ситуацію на фронті".
Із цим погоджуються й опитані DW військові. Вони наводять приклади добре побудованих укріплень, які, зрештою, були досить швидко окуповані росіянами. Серед головних причин вони називають нестачу навчених бійців та артилерійської підтримки.