Придністров'я на межі гуманітарної катастрофи

Після припинення з 2025 року постачань російського газу в Молдову Придністров'я залишилося без опалення і гарячої води. Нестача електроенергії призвела також до відключення світла в будинках до восьми годин на добу. Промислові підприємства зупинилися, харчова галузь змушена працювати вночі, а навчальні заклади подовжили зимові канікули до 20 січня, оскільки електрики не вистачає для віддаленого навчання.

Однак цей проросійський регіон поки що не прийняв пропозиції допомоги від офіційного Кишинева після того, як "Газпром" з 1 січня зупинив постачання газу в Молдову. Офіційно російський концерн як причину вказав відмову молдовської сторони врегулювати заборгованість за колишні поставки, хоча перекачування палива припинено Україною у зв'язку із закінченням 31 грудня 2024 року терміну дії договору про транзит російського газу.

Бендери замерзають

На центральний автовокзал Кишинева кожні 15 хвилин прибувають маршрутки з Тирасполя, що йдуть через Бендери. За день вони роблять 44 рейси, і це найпростіший спосіб поспілкуватися з жителями Придністров'я. У Бендерах роботи немає, пояснює один із водіїв, тому багато хто їздить щодня в Кишинів.

У Бендерах віялове восьмигодинне вимкнення світла розбите по чотири години, розповідають жителі цього міста. Світло відключають о восьмій вечора, і до опівночі квартири так охолоджуються, що доводиться лягати спати в шапці. "Поки ти біля електрообігрівача, то начебто тепло, але він не гріє стіни на відміну від батарей, щойно відійшов - одразу холодно", - розповідає один із них.

Мешканці Бендер свідчать, що після відключення опалення багато людей хворіє, а влада приховує інформацію про велику кількість смертей за останній тиждень. Хто має гірше здоров'я, той не витримує переохолодження, а дехто отруївся чадним газом від печей, каже один із пасажирів, який попросив не називати його імені.

Найчастіше від придністровців можна почути фразу: "Ми люди, від яких нічого не залежить". Однак серед опитаних кореспондентом DW було помітне розуміння, що за комунальні послуги в Придністров'ї раніше платили неринкову ціну. У разі відновлення постачання газу, наприклад, з Європи, частина людей готова оплачувати вищі рахунки.

Промвузол Рибниці закривається

У Рибниці, на півночі Придністров'я, 6 січня зупинив роботу Молдавський металургійний завод (ММЗ), на якому працювало понад дві тисячі осіб. Його електросталеплавильна піч споживала 95 мегаватт на годину, що загрожувало вимкненням світла в усьому регіоні після зупинки Молдавської ДРЕС, яка працювала на російському газі. Щоб зберегти персонал, працівникам виплачуватимуть дві третини зарплати, поки у заводу не закінчаться гроші.

Слідом у промзоні зупинився і цементний комбінат, на якому працювали понад 800 осіб. Колись Рибницю називали "північною столицею" Придністров'я, і це були найбільші заводи в Молдові, згадує Геннадій Чорба, який обіймав у 2013-2015 роках посаду "міністра зв'язку та ЗМІ" невизнаної "Придністровської Молдавської республіки" ("ПМР"). Пізніше він опинився в опалі, але залишився жити в Рибниці, населення якої після розвалу СРСР скоротилося з 64 до 25 тисяч осіб. За його висловом, місто тепер перетворюється на "депресивне село".

Люди в місті сьогодні зайняті фізичним виживанням, продовжує Геннадій Чорба. У кого були гроші, ті купили електрогенератори та обігрівачі, пояснює він, але є й ті, хто буквально замерзає вдома. Деякі пенсіонери навіть переселилися в сараї, де є печі, де можна палити дрова. Загальний настрій - це розлюченість, і вона адресована однаковою мірою Москві, Тирасполю і Кишиневу. "Ніхто не розбирається, хто винен, коли йдеться про саме існування", - каже Чорба.

Читайте також: Перша доба без російського газу: що відбувається в Молдові

Придністров'я живе в інформаційному полі РФ

З іншого боку, продовжує він, настрої такі, що хто вирішить проблему електрики і тепла в будинках, той потім і стане героєм для придністровців. Хто це буде - зараз не ясно. Невизнана "ПМР" живе в російському інформаційному полі. І в ефірі, і в кабельній мережі транслюються російські телеканали, плюс місцеві "Перший Придністровський" і ТСВ видають свої пропагандистські наративи. А ось молдавських телеканалів немає жодного, що викликає здивування, зазначає Геннадій Чорба, досі Кишинів не докладав зусиль для транслювання своєї позиції.

Керівник правозахисної організації "Сприяння ефективному правосуддю" в Тирасполі Степан Поповський називає мешканців Придністров'я заручниками наявного там режиму і частково в цьому також звинувачує Кишинів. У його поки що зареєстрованій організації він залишився один, зізнається правозахисник. Це результат ухвалення місцевого закону про НКО сім років тому - аналога російського "закону про іноагентів". Громадянське суспільство в Придністров'ї знищено, пояснює він, а свободи слова, свободи зібрань і права на справедливий суд тут немає зовсім.

"У Тирасполі не буде протестів"

Молдова входить до Ради Європи, і Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнає її юрисдикцію над територією Придністров'я. Але, зазначає правозахисник, немає процедури звернення до молдавського суду, оскільки сама Молдова в ЄСПЛ заявляє, що не може забезпечити в цьому регіоні виконання законів. Позови проти, де-факто органів влади "ПМР" Молдова не приймає, оскільки не вважає їх конституційними - і коло замкнулося.

Скаржитися нікуди, чим користується нікому не підконтрольний режим. Тож Степан Поповський доходить двох висновків: незважаючи на гуманітарну кризу, у Тирасполі не буде протестів. Будь-які спроби обурення будуть жорстко припинятися силовиками, на яких тримається режим. А, по-друге, Тирасполь за жодних обставин не піде на зближення з Кишиневом. Це пояснює жорстку риторику сторін: запропонована Молдовою допомога названа представником "ПМР" Віталієм Ігнатьєвим "образою", а саму країну в його офіційному листі названо "бессарабським регіоном (межиріччя Прута і Дністра)".

Геннадій Чорба попереджає, що справжня криза ще попереду, адже російський газ давав змогу покривати 60-відсотковий дефіцит бюджету "ПМР". Тепер цих грошей немає, і за кілька місяців нічим буде платити пенсії та зарплати. У регіоні постійно проживає всього 240 тисяч осіб, з них половина це пенсіонери з доходом від 45 до 100 євро, стверджує Чорба. У 2014 році, коли він працював в уряді "ПМР", було проведено перепис населення, результати якого були частково засекречені, оскільки відбувався великий відтік населення. За його словами, нинішня офіційна цифра в 450 тисяч жителів "ПМР" не відповідає дійсності.