Якщо вірити резонансному відео, Санта-Клауса (з ракетами НАТО в мішку замість подарунків) знищив "Орєшнік", і мешканці Кремля тепер можуть впевнено дивитися в майбутнє. Чи все ж таки не можуть? Адже це тільки у хворих фантазіях найманих Кремлем креативників колективний Захід можна ліквідувати однією ракетою. У реальності 2025 рік принесе російському режиму великий виклик: через три тижні десятки кабінетів у Вашингтоні займатимуть нові люди, призначені Дональдом Трампом. Він повертається в Білий дім, озброєний досвідом свого першого терміну, і оточений (поки що) досить згуртованою командою однодумців. Для Володимира Путіна це може означати як поступовий вихід із затяжної війни та ізоляції, так і початок чотириріччя нових проблем.
Путін знову "віцечемпіон"
У 2016-17 роках опоненти Трампа передбачали, що він стане "ручним песиком" Путіна. Вони натякали на гігантський компромат на президента США, нібито наявний у Кремля. Однак минуле президентство ексдевелопера з Нью-Йорка виявилося для Кремля дуже проблемним. Адже до Трампа чемпіоном світу з непередбачуваності серед політиків був Путін - згадаймо блискавичну війну проти Грузії та бліцанексію Криму і розгубленість Заходу. За Трампа стало зрозуміло - російська диктатура вразлива.
Саме адміністрація Трампа почала масові поставки зброї Україні. Вона ж серйозно підтримала курдів Сирії і завдала удару по найманцях із ПВК "Вагнера", відправлених на допомогу режиму Башара Асада. У відповідь на спробу отруєння у Великій Британії колишнього офіцера ГРУ Сергія Скрипаля, Білий дім провів масову висилку з США російських розвідників під дипломатичним дахом. Вимога Трампа до європейських союзників по НАТО витрачати щонайменше два відсотки ВВП на оборону ініціювала масоване переозброєння і модернізацію армій низки країн Альянсу насамперед (але не тільки), у Центральній Європі.
Нині Трамп заявляє, що європейці мають збільшити військові витрати до п'яти відсотків ВВП. Висловлю припущення - Європа не заперечуватиме проти цього, щоб зберегти єдність НАТО і американську ядерну парасольку над собою. Плюс повномасштабна російська агресія проти України зробила ідею переозброєння і модернізації європейських армій більш прийнятною для електорату. Найближчими роками Європа ставатиме сильнішою у військовому плані. Це не дуже хороша новина для пошарпаних тривалою війною армії і військової промисловості Росії.
Переговорна лотерея Трампа
Ключове питання - якою буде політика нової американської адміністрації щодо України - теж залишається відкритим. Поки не почалися переговори за участю представників Білого дому, жодним витокам даних із команди Трампа вірити до кінця не можна. Вони цілком можуть бути хибними сигналами для створення такої обстановки, коли і Путін, і Зеленський цілком залежать від рішень Трампа. При цьому Володимир Зеленський, на відміну від російського диктатора, вже зустрічався з обраним президентом Сполучених Штатів, і, по суті, вже погодився на переговори з Москвою. Путін поки що мовчить.
В інтерв'ю DW до виборів президента США колишній спеціальний представник Трампа по Україні Курт Волкер припустив: Трамп буде готовий тиснути і на Москву, і на Київ, щоб змусити їх сісти за стіл переговорів. Що буде далі - сьогодні не передбачить ніхто. Можливо, США відмовлять українцям у постачанні зброї, можливо, навпаки, відкриють необмежений кредит на закупівлі. За чутками, сьогодні Трамп проти запрошення України в НАТО. Завтра? Хто знає. Сьогодні він збирається призначити на ключові посади держсекретаря, радника з нацбезпеки і спецпредставника з питань України Марко Рубіо, Майка Волца і Кіта Келлога. Усі вони прагматики і виконуватимуть вказівки президента. Але жодного з них не можна назвати "другом Кремля". Чи затвердить їхні кандидатури Конгрес? Чи не розчарується в них Трамп уже за кілька місяців і чи не змінить на інших? Знову ж таки, не скаже ніхто.
Зрештою, навіть якщо Путін і Зеленський про щось домовляться, якою буде санкційна політика США та ЄС? Це питання майбутнього російської економіки, а значить, і майбутнього путінської диктатури.
Що можна передбачити досить упевнено, то це те, що за Трампа політика Вашингтона щодо Ірану і Китаю - двох головних союзників Росії - не стане м'якішою. Це погана новина для Кремля. Ба більше, американський тиск на Тегеран за республіканців наростатиме. Можливо, аж до спроби зміни режиму.
Путін, схоже, вважає, що статус лідера ядерної держави наперед забезпечує йому незаперечну перевагу. Проте це не так. Крах режиму Асада продемонстрував світові некомпетентність російських спецслужб, які "проґавили" початок наступу повстанців-сунітів. Трирічна війна проти України показала відсталість російської економіки, аморфність російського суспільства, неповороткість і некомпетентність корумпованої російської бюрократії, безпорадність російської дипломатії. Якщо Путін наважиться на діалог з Україною, то прийде до столу переговорів помітно слабшим, ніж раніше. Трамп не стане його топити. Але й присідати перед ним теж не буде.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.