Біодизель: чому занепокоєні „зелені”?
23 липня 2006 р.каже Торстен Габріель, співробітник федерального Міністерства сільського господарства. Пального з одного гектара ріпаку вистачить, аби проїхати легковим автомобілем ледь не пів земної кулі - якщо буде де заправлятися. У Німеччині таких АЗС понад 1900. Літр ріпакового пального коштує в середньому на 10 центів дешевше за звичайне дизельне. І така різниця в ціні залишається більш-менш стабільною, попри те, що вартість нафти постійно зростає, а вирощування ріпаку начебто й не залежить від рішень ОПЕК. Але коли є попит, то навіщо відмовлятися від прибутку. У споживачів, які вклали чималі кошти в „біо”-обладнання для свого автомобіля, так і так немає іншого виходу. Дарма, що двигун тепер, швидше за все, слугуватиме не так довго. Заправляння рослинним дизелем - принаймні миттєво - позитивно відбивається на гаманці й, як вважається, - довгостроково на довкіллі.
„Тому що це СО2-нейтральне, тому що це енергоносій, який можна „видобувати” в нашому регіоні, тому що таке пальне дешевше й, зрештою, тому, що я переконаний: за дизелем з ріпаку – майбутнє”, -
пояснює молодий німецький фермер Гаррі Шнайдер. Віднедавна його поля теж забарвлюються ясно-жовтим кольором. На жаль, не всі одразу, а по черзі, бо ріпак можна засівати лише раз на три-чотири роки. Однак, що жовтішає Європа, то гучнішою стає критика природоохоронців. Greenpeace, зокрема, вважає, що біодизель аж ніяк не можна називати цілком нейтральним щодо клімату. Заощадження викидів двоокису вуглицю, в порівнянні з соляркою, справді є, але загальний підсумок, який залежить і від раціонального використання побічних продуктів переробки ріпаку, може становити всього лише 20 відсотків. У найліпшому випадкові, економія парникових газів сягне 80-х, але не 100 відсотків. Приставки „біо”, на думку Greenpeace, альтернативне пальне теж не заслуговує. Ріпак – досить примхлива рослина. Засіви обов’язково треба захищати від шкідників, а, отже, інтенсивно застосовувати хімічні засоби. Екологічно чисте вирощування є занадто дорогим. До того ж, створення чергової монокультури загрожує біологічному розмаїттю. За планами Євросоюзу, до 2010 року 8 % від загального споживання пального має становити рослинне. На розвиток нової галузі з Брюсселя надходять щедрі субсидії. Підприємств з виробництва біодизелю стає дедалі більше, а сировини бракує. Нинішнього сезону ЄС планує імпортувати до 400 тисяч тонн ріпакового насіння. Значна частина його надійде з України, де переробка в промисловому масштабі поки що відсутня, але 2005-го під ріпак уже відвели втричі більше ріллі, ніж позаторік. З Харкова повідомляє Євген Ходун:
„У помірних широтах з давніх-давен відомий ріпак — чемпіон серед олійних культур за вмістом олії,” - пише в одній із наукових праць Іван Саратов, викладач кафедри інженерної екології Харківської національної академії міського господарства. З урожаю одного гектара ріпаку, за даними фахівця, можна виготовити тонну дизельного пального. Це особливо вигідно в умовах України, де існує чимало рекультивованих площ після закриття екологічно небезпечних виробництв. Продовольчі культури на таких територіях вирощувати не можна, а рослинне пальне все одно згоряє в двигунах. Однак для того, аби біодизель почав становити економічно вагому конкуренцію солярці, ріпаком треба засіяти мільйони гектарів ріллі. І тут уже постає низка аграрних проблем. Скільки добрив, пестицидів, гербіцидів знадобиться для підтримання оптимальної врожайності протягом тривалого часу? Як швидко ця рослина виснажуватиме ґрунт? На сільськогосподарських угіддях треба підібрати ріпакові оптимального попередника та наступника, тобто включити його в сівозміну. А це може означати порушення зернового балансу, роботи агропромислових підприємств, які прив’язані до поставок певної сировини. До того ж, як показав торішній досвід Харківщини, Україні потрібні нові сорти ріпаку, спроможні витримувати суворі зими. Заступник голови Харківської облдержадміністрації Віктор Звєрєв:
„Змушений констатувати той факт, що ріпак, який було засіяно в обсязі 4000 гектарів, на площі в 3200 гектарів, на жаль, загинув. Навесні його довелося пересівати яровим насінням...”
І все ж Харківська область вважається перспективною для вирощування ріпаку та освоєння виробництва рослинного пального на його основі. Керівник головного управління зовнішньоекономічних зв’язків та європейської інтеграції Харківської облдержадміністрації Віктор Коваленко розповідає про часті приїзди гостей із-за кордону, які шукають можливості для майбутніх інвестиції:
„Хочу наголосити, що 2003-го року ми мали лише 8 відсотків залучених інвестицій у сільське господарство, а на сьогодні маємо практично 17 з гаком відсотків. І австрійці, й німці тут. Їх дуже цікавить вирощування ріпаку. Зокрема, ми провели переговори з німецькою стороною про створення комбінату для виробництва біодизелю в Шевченківському районі.”
У стосунках із зарубіжними партнерами виконавча влада Харківської області намагається пильнувати інтереси місцевих виробників: якщо вже відводити площі під ріпак, то його мають тут як вирощувати, так і переробляти, а не лише вивозити сировину зі Східної Європи в Центральну. Комплекс з виробництва біодизельного пального дасть Харківщині більше робочих місць, забезпечить додаткові бюджетні надходження тощо. І що дуже важливо - плодами такої співпраці зможуть скористатися місцеві аграрії, які потерпають від постійного подорожчання традиційного пального для своєї техніки.”