Вибори у Польщі: між релігією та економікою
8 жовтня 2011 р.
Польські виборці у неділю обиратимуть новий склад Сейму. Очікується, що роль Католицької церкві в політиці стане на один щабель з питаннями економічного розвитку.
Результати опитування, які були оприлюдненні в четвер, 6 жовтня у виданні Gazeta Wyborcza, показали, що центристська партія прем'єр-міністра Дональда Туска «Громадянська Платформа», яка пропагує переваги ринкової економіки, випереджає на 31 відсоток своїх конкурентів-опозиціонерів з консервативної сили «Право і справедливість».
Однак найбільшим питанням залишається те, чи прохідний бар'єр подолають малі партії, а також – з ким формуватиме партійну коаліцію «Громадянська Платформа». Антиклерикальна партія «Рух Палікота», заснована одіозним підприємцем Янушем Палікотом, може розраховувати на підтримку 10 відсотків виборців, згідно з результатами опитування .
Януш Палікот став скандально відомим у польських консерваторських колах через свої відверті випади на адресу церкви. Втаємничені розповідають, що це й стало причиною його виключення з лав «Громадянської Платформи», яка прагне уникати відкритих конфліктів з церквою. Тож у цій виборчій кампанії Палікот застосовує антиклерикалізм, як свою головну зброю.
Антицерковна партія
Рух, ініційований Палікотом, є своєрідною антитезою католицькому консерватизму. Основними програмними пунктами партії Палікота є: легалізація марихуани та лібералізація законодавства щодо абортів, а також реєстрації одностатевих шлюбів.
Серед кандидатів від «Руху Палікота» - Анна Гродська, жінка-транссексуал, котра стала справжньою зіркою після публічного протистояння з польською бюрократією після операції зі зміни статі. А також Роберт Бєдронь, найвідоміший у Польщі активіст з відстоювання прав геїв.
В одному з телеінтерв'ю Бєдронь пояснив, що політичні засади «Руху Палікота» полягають не лише у шокуванні консерваторів. За його словами, такі кандидати як він і є справжніми представниками громадськості, адже вони справді намагаються боротися за права тих, хто не представлений достатньо у політиці.
Прокатолицька партія
Попри усі нарікання на втручання релігії у політичне життя Польщі, сили, прихильні Римо-католицькій церкві, все ж не збираються змінювати свою стратегію. Інтелектуал Збіґнєв Носовський, редактор часопису Wiez, каже, що церква, хоч й без прямого втручання, все ж вбачає свою місію у «настановленні» в тому числі й у політиці.
«Для поляків, котрі є переважно католиками, причетність релігійної ієрархії до виборів є важливою», - зазначає Носовський. «Якщо люди дезорієнтовані, вони звертаються за порадами до своїх священників, котрі відіграють роль своєрідних громадських пастирів».
«Право і справедливість» - консервативна опозиційна партія колишнього прем'єр-міністра Ярослава Качиньського, користується стабільною підтримкою польських католицьких медіа. Однак, дотепер «зручні» стосунки між політиками та церквою спрацювали як «бумеранг» - підтвердження тому – падіння рейтингів партії.
Політичне «загравання» з молоддю
Чотири роки назад, лідер «Громадянської Платформи» Дональд Туск став прем'єр-міністром, завдяки у тому числі підтримці молодих виборців. Тоді польська молодь значною мірою об'єдналась проти «євроскпетичного» уряду Качиньського, адже Туск обіцяв робочі місця та процвітаючу економіку.
У цій виборчій кампанії Туск знову орієнтується на молодь, його політичні гасла вкрай схожі на попередні: «Партія відкрита назустріч Європі». Водночас націоналісти Качиньського більше орієнтуються на внутрішні напрямки розвитку країни, що схоже, ведуть Польщу у глухий кут.
«Я усвідомлюю, що мій уряд вже сприймається менш «крутим», ніж чотири роки тому», говорить Туск. «Однак, я все ж розраховую на молодь. Я гарантую їм безпечне «проходження» крізь проблематичні води європейських фінансів. Ми зможемо втримати польську економіку на плаву».
Економічні обіцянки
Але це лише почасти вдалося реалізувати. На відміну від інших європейських країн, економіка Польщі зросла 2010-го року на вражаючі 3,8 відсотка. Незважаючи на це, виборці вважають, що урядові Туска бракує чіткого курсу.
«Чимало людей дещо розчаровані, бо ж для того, щоб скористатись плодами зростаючої економіки, потрібно більше, ніж чотири роки», - каже бізнес-журналіст Томаш Цвьок.
Він, зокрема, вказує на рівні мінімальної заробітної платні та середньостатистичну купівельну спроможність. За його словами, обидва показники не демонструють швидких темпів зростання.
Автор: Рафаль Кепушевський, Євгенія Куца
Редактор: Дмитро Каневський