Віртуальна вода і чому її варто заощаджувати
4 серпня 2009 р.Води в Німеччині вдосталь. Щороку 82-мільйонна країна споживає 80 мільярдів кубічних метрів води з власних джерел. Ще майже стільки ж німці імпортують. Щоправда, ця вода не тече по трубах. Це "віртуальна" вода, що міститься в імпортованих продуктах та застосовується при їхньому виробництві. Такі розрахунки Всесвітнього фонду захисту дикої природи. Говорить Доротея Ауґуст, експерт WWF з питань питної води:
"Разом з імпортними товарами імпортується чимало води. Це віртуальна вода, яку споживають при виробництві товарів. Ця вода постачається з регіонів, що потерпають від посухи".
Загроза для екосистеми
Бразилія, Кот д’Івуар та Франція – головні постачальники води до Німеччини. За підрахунками WWF, лише з Бразилії ФРН щороку отримує 5,7 мільярда кубометрів "віртуальної" води. Її застосовують при виробництві кавових зерен, сої та м’яса. У Туреччини ФРН щороку "забирає" майже два мільярди кубічних метрів, що міститься в бавовні, горіхах та винограді. Схожа кількість води надходить з Іспанії.
Інколи вода для, здавалося б, неважливого продукту, призводить до екологічних проблем у регіонах. Доротея Ауґуст розповідає про зелені боби в Кенії, для вирощування яких використовується вода річки Мара:
"Біля берегів Мари є бобова плантація на 500-700 гектарів. Вода йде на полив. Але ця вода важлива для парнокопитних під час їхньої міграції. Тобто коли тварини приходять до річки, води всім може не вистачити, бо її забрали для бобів. Цим ми загрожуємо великим екологічним системам".
Методи використання води часто застарілі й неекономічні. Наприклад, поля часто заливають водою так, що вона стоїть. При цьому значна частина цінної рідини випаровується. Вважається, що полив лише коренів рослин ефективніший, але для цього потрібні спеціальні труби.
Відповідальність бізнесу
Західні фірми мають нести відповідальність за те, як використовують воду у країнах, звідки вони імпортують свою сировину, каже Мартін Гайгер, керівник департаменту "Питна вода" в німецькому представництві Фонду дикої природи. "Якщо фірми знають, що в певних регіонах є конфлікти за воду, і що виробництво бавовни там на довгу перспективу не гарантовано, вони мають завчасно почати шукати альтернативи",- каже Гайгер.
Німеччина – найбільша країна-експортер у світі. Продаючи свою машини та станки, вона експортує і "віртуальну" воду. Але оскільки втрати мінімальні, а власної води багато, це – не проблема, кажуть у WWF.
Міхаель Браун / Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський