Зелена архітектура з Іспанії

Іспанський архітектор Енрік Руїз Ґелі вважається одним із піонерів «зеленої архітектури». Разом з американським соціологом і економістом Джеремі Ріфкіним він веде боротьбу за так званий «зелений пакт», який, на його переконання, мають укласти фахівці з архітектури, містопланування та прості споживачі.

Часто Енріка Руїза Ґелі можна побачити коло мистецького центру «Санта Моніка», що в Барселоні. Він не втомлюється пояснювати навіть перехожим основи екологічної архітектури майбутнього. Робить він це так же завзято, як і на конференціях чи у телевізійних ток-шоу. «Нині всю систему визначає геополітика, ми ж маємо перейти до політики біосфери. Йдеться вже не про відносини між окремими державами, адже проблеми зі зміною клімату мають глобальний характер. Смерчі кордонів не знають. У цій системі кожен має нести відповідальність за себе й за всіх. А головна незалежність нині – енергетичного характеру», - каже Енрік Руїз Ґелі.

Хай-тек і дизайн для захисту довкілля

При цьому своїм головним завданням іспанський архітектор вважає не проектування приватних еко-будиночків. Він бачить свою роботу радше джерелом нових імпульсів: його архітектурні проекти мають продемонструвати, як все може виглядати, коли зливаються в одне хай-тек, дизайн та ощадливе ставлення до довкілля. Разом з Джеремі Ріфкіним, а також з колегами з Азії, Європи та Америки Енрік Руїз Ґелі уклали маніфест, якому дали англійську назву „a new green deal".

«Йдеться не лише про нові філософські, а про нові технологічні підходи й винаходи. Слово new, «новий» у нашому «new green deal» означає інновації, патенти, які в першу чергу не захищаються, а якими діляться з іншими», - пояснює Енрік Руїз Ґелі. На рахунку його архітектурного бюро – не лише винахід напівпрозорого бетону зі скловолокна, але й спорудження кількох цікавих будівель. Приміром - вілла «Нурб» у каталонському містечку Емпуріабрава. Ця споруда нагадує НЛО, зовнішня оболонка якого – з бульбашок полікарбонату. Через них виникає не лише цікава гра світла, а й екологічна вигода. На цих бульбашках конденсується вдосталь води, так що нею можна навіть поливати сад.

Будівля змінюється від сонячного світла

Ще один приклад неординарної «зеленої архітектури» Енріка Руїза Ґелі – технологічний центр MediaTic у Барселоні. Його спорудження коштувало 27 мільйонів євро. Особливість же полягає в тому, що фасад зроблено з трикутних подушок з штучного матеріалу EFTE. В залежності від того, як падає сонячне світло, наповнені азотом елементи збільшуються або зменшуються, охолоджуючи у потрібний момент будівлю. В додаток до цього, така інновативна архітектура надає споруді неповторний естетичний характер. Саме це, переконаний Енрік Руїз Ґелі – приклад архітектури ХХІ століття. «Коли енергія диктує сценарій для будівель, це призводить до живої, органічної, навіть інтерактивної архітектури, яка здатна змінюватися», каже Енрік Руїз Ґелі. Іспанський архітектор переконаний, що майбутнє – за новими будівельними матеріалами й технологіями. А пропаговане деякими захисниками довкілля гасло «назад до природи», на його думку - це наївне бачення того ж майбутнього.

Автори: Юлія Махер / Роман Гончаренко

Редактор: Леся Юрченко