«Сад майбутнього»: школярі у пошуку свого коріння
4 травня 2009 р.У полі кипить робота: одні копають ставок, інші саджають дерева, прокладають доріжки, ставлять лавки. «Поки нічого не видно, але що ж ви хотіли - це ж «сад майбутнього», пояснює Вільфрид Мюллер, директор боннської школи імені Ауґуста Маке.
«Берези і ялинки типові для Новосибірська. Біля цієї майбутньої оранжереї ми насипали землю, яку школярі привезли з України і Росії. Там, бачите, щойно висадили вербу. З лози у майбутньому сплетемо типовий український тин», - розповідає Мюллер.
Місце зустрічі в оточенні символів
Проект «саду майбутнього» школярі з Новосибірська, Дніпропетровська і Бонна розробили разом. Рослини з різних регіонів і традиційні елементи оздоблення мають символізувати переплетені життєві шляхи людей. Міграція і діалог культур – така головна тема проекту, втіленого в рамках програми «Європейці за мир» за підтримки німецького фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє".
Готуючись створити сад, учні записали інтерв’ю із людьми з кола своїх рідних і знайомих, родинна історія яких пов’язана з міграцією. Ці історії й були покладені в основу саду у вигляді символів, таких як предмети або рослини.
Валерія з Дніпропетровська кладе камінці на гірку з землею, де щойно посаджено кущ троянд. «Вони з берега Дніпра і мають символічне значення», каже учениця.
«Сім’я, в якої я брала інтерв’ю в рамках проекту, живе на березі Дніпра. Біля Дніпропетровська є село, яке сьогодні називається Дніпрове. А колись воно називалося Ямбург. Це німецька колонія, заснована у 18 столітті. Там оселилися баварські німці, які приїхали будувати Катеринослав. Вони і донині живуть там, але їхні права утискають. Їхні будинки знаходяться у дуже мальовничому місці, тому навколо міське керівництво набудувало котеджів. А простих мешканців оточили бетонним муром і вони й до Дніпра підійти не можуть», - розповідає Валерія.
Недобровільні мандри
Василь з Новосибірська старанно копає ставок. До Бонна він привіз не лише землю зі своєї дачі, але й старовинну валізу. Вона має символізувати численні мандри родини Василя, які не завжди були добровільними: «Моя мама приїхала з Уралу, міста Златоуст за «партквитком». Після завершення навчання вона мала тягнути жереб: що витягне, туди і поїде. Вона опинилася у Новосибірську, але так само могла витягнути Москву чи Владивосток», - розповідає хлопець.
Діти дуже багатьох національностей в одному класі – для Новосибірська і Дніпропетровська це нормально. Але все ж таки гості були здивовані: у школі імені Ауґуста Маке половина учнів походить із сімей мігрантів. Тому і запропонував директор школи Вілфрид Мюллер зробити міграцію темою проекту «Сад майбутнього».
Співпрацю з українськими і російськими партнерами Мюллер обов’язково хоче продовжувати. Вже й проект наступний затверджений: школярі зніматимуть короткометражні фільми про стереотипи і упередження за часів «холодної війни».
Автор: Євген Тейзе
Редактор: Наталя Неділько