Що відбувається в Сирії без Асада? Репортаж DW із Дамаску

"Ласкаво просимо до Сирії" - написано на табличці, що побачили журналісти DW, які прибули до Дамаску з Лівану 11 грудня 2024 року - лише через три дні після повалення режиму президента Башара Асада. І перетин кордону виснаженої 14-річною війною країни, де панував режим, падіння якого довгий час видавалося немислимим, справді відбули без перешкод і затримок.

По обидва боки дороги, що веде до сирійської столиці, стоять згорілі бойові машини, а також кинутий танк. Подекуди натрапляєш і на військові однострої, наспіх зняті та викинуті тими, хто ще недавно їх носив. На першому КПП нас спиняють четверо бородатих молодих людей, які, посміхаючись, пропускають наше авто попереду. За часів Асада про цей КПП ходила неслава через хабарі, які всім доводилося давати під час його перетину.

Радість на площі Омеядів у Дамаску

За ці роки зовні Дамаск практично не змінився. Однак 14 років війни виснажили й змучили сирійців настільки сильно, що це просто зчитуєш з їхніх облич. Та попри те, що ближче до площі Омеядів у центрі міста, то доброзичливіші люди. Сотні людей зібралися на цій центральній площі, щоб відсвяткувати падіння режиму, який панував у країні загалом понад п'ятдесят років. Панує сміх упереміш з революційними піснями, на стовпах майорять нові прапори. На площі патрулюють молоді бійці збройної опозиції, деякі з них фотографуються з радісними співвітчизниками.

"Я вірю в краще майбутнє", - каже молода сирійка, яка намалювала в себе на щоці прапор нової Сирії та із захватом розмахує уже справжнім таким прапором. "І я, нарешті, можу мріяти про краще майбутнє", - озвалася її подруга. За кілька метрів від нас стоїть студент, який назвався Нуром і каже, що тепер він плекає величезну надію на те, що постане нова Сирія. "Зараз ситуація набагато краща, ніж ми очікували. Ми закликаємо нову владу зберегти її. Вона також має захищати меншини", - каже студент.

Однак він і його друзі вкупі з радістю відчувають і острах перед майбутнім, визнає Нур. "Але ми все-таки сподіваємося, що нові правителі не дадуть нам приводу боятися. Зараз найголовніше, щоб інтелектуали та нерелігійно налаштовані сирійці також брали участь у створенні нової Сирії й не залишали все це лише одній партії", - розповів молодий чоловік.

Сара, молода жінка, яка стоїть неподалік, теж має змішані почуття щодо майбутнього. І в неї тривога поєднується з надією: "Сьогоднішня молодь краще усвідомлює проблеми, ніж ті, хто розпочинав акції протесту проти Асада 2011 року". За її словами, зараз є прагнення до того, щоб країна знову стала домом для всіх сирійців. Але всіх цікавить і те, як діятимуть держструктури за нової влади.

"Як учасники руху за свободу, ми підтримуємо нового прем'єр-міністра, - ділиться Сара. - Але ми наполягаємо і на збереженні всіх наших свобод. Я, приміром, хочу мати змогу виражати себе як жінка. І кожен сирієць повинен мати можливість виражати себе так, як вважає за потрібне". Нова влада призначила очільником тимчасового уряду Мохаммеда аль-Башира. Щодо нової влади, то багато спостерігачів вважають її ісламістською, хоча сама вона всі ці дні наголошує, що зважатиме на інтереси всіх сирійців, включно з етнічними та релігійними меншинами.  

Жалоба за загиблими сирійцями

Зовсім інша картина панує біля в'язниці Седна, що на північ від Дамаску. Тут сотні людей простоюють навколо величезної будівлі в надії впізнати тіла своїх близьких. Фотографії 35 знайдених тіл загиблих вивішені надворі. Родичі завантажують фото своїх рідних у смартфони, щоб порівняти їх зі старими знімками, сподіваючись, що хтось із тих, хто зник більш ніж десять років тому, досі живий.

У морзі лежать кілька почасти понівечених тіл. Умм Ахмед упізнала серед них свого сина. "Тоді мені сказали, що "ми вб'ємо його і викинемо невідомо де". Тепер я нарешті знайшла його тіло, - каже жінка зі сльозами на очах. - Принаймні, я знаю, де буде його могила, і зможу відвідувати її".

Абу Нідаль теж заплаканими очима розглядає світлини. Він шукає свого сина, якого заарештували десять років тому, коли хлопцю було 18 років. За словами Абу Нідаля, якщо його син мертвий, він має хоча б знати про це.

Страх помсти або екстремізму з боку ісламістів

Багато людей із прапорами нової Сирії зібралося перед мечеттю Омеядів. Дехто тримає і портрети лідера радикального ісламістського угруповання "Хаят Тахрір аш-Шам" (ХТШ) Ахмеда аш-Шараа, відомого як Абу Мохаммед аль-Джулані. ХТШ відіграло провідну роль в альянсі повстанців, які повалили режим Башара Асада.

Натомість у Баб Тума і Баб Шаркі - двох населених переважно християнами кварталах Дамаска - настрій зовсім інший. Тут теж панує радість з приводу падіння режиму Асада і надія на те, що в країні більше не процвітатиме корупція. Однак жителі цих кварталів стурбовані. Про свій острах вони воліють розповідати пошепки, висловлюючи тривогу з приводу невизначеного майбутнього.

Знову і знову порушується питання про те, що ХТШ у минулому була сирійським відгалуженням терористичної організації "Аль-Каїда", хоча згодом аль-Джулані порвав із нею.

Нинішня зміна позиції лідера ХТШ не переконує багатьох сирійців, особливо представників різноманітних меншин. Попри всі запевнення нової влади християнські церкви рекомендували своїм парафіянам не святкувати Різдво в громадських місцях. Мішель, власник компанії, що спеціалізується на імпорті медичного обладнання, не приховує, що відчуває страх. Це пов'язано і з тим, що його родичі воювали на боці Асада. "Але на особистому рівні я (дивлюся в майбутнє. - Ред.) з обережним оптимізмом через зниження курсу долара (до сирійської валюти. - Ред.), а також у зв'язку з можливим скасуванням санкцій", - додає Мішель.

Молоді озброєні бійці опозиції, які зібралися біля будівлі, де раніше розташовувалася розвідка сирійських військово-повітряних сил (ВПС), теж сповнені надій. Наразі вони охороняють входи в будівлю, щоб захистити документи, які там зберігаються, адже їх теж належить згодом обробити. Зрештою, розвідка ВПС також мала в'язниці, звідки більшість тих, хто там опинився, живими вже не виходили.

Читайте також: Спецслужби Сирії за Асада: під впливом нацистів і "штазі"

Ахмед, молодий чоловік років двадцяти, теж стоїть перед входом у будівлю в'язниці. Він один із тих, хто охороняє документи. Його рідні були змушені покинути Дамаск у 2017 році. Тепер, коли бойові дії закінчилися, Ахмед, за його словами, хоче якомога швидше скласти зброю, знайти роботу і створити сім'ю.

Адвокат: Методи роботи нової сирійської влади викликають побоювання

Цивільні особи, як і бійці збройних формувань, також прагнуть розпочати нове життя. Нині більшість із них стурбована насамперед одним: не допустити, щоб будь-яка партія, незалежно від її ідеологічної орієнтації, монополізувала владу в країні. Адвокат Анас Джудех розповідає, що організовує семінари та зустрічі для обговорення подальших дій. На думку адвоката, методи роботи нової влади нині викликають побоювання.

Тим важливіше зараз мати чіткий план майбутнього розвитку країни. У колах традиційної опозиції, констатує Джудех, існує занепокоєння сильною роллю очільника ХТШ Мохаммеда аль-Джулані. Він, додає адвокат, практично керує країною, а також став контактною особою для голів іноземних держав та урядів, зрештою, не маючи на те законних повноважень.

Що ж буде далі в Сирії? За найгіршого сценарію країна може розвиватися так само, як Іран після падіння шаха 1978 року, побоюється феміністка і громадянська активістка Раджа Танжур. Однак, на відміну від Ірану, у Сирії люди тепер можуть виходити на вулиці та проводити демонстрації, і вони готові це робити, переконана Танжур. Якщо ж екстремістські сили в країні все ж таки візьмуть гору, єдиним виходом залишиться покинути країну, виснувала активістка.